«- Але ця небезпека, яку я не вважаю реальною, звичайно, не перешкодить мені бути з вами цілком одвертою. Я вас не люблю, пане, моя шалена уява обманула мене..
Вражений цим жахливим ударом, Жульєн, не тямлячи себе від кохання й горя, почав був виправдовуватись. Що може бути безглуздіше? Хіба можна виправдовуватись в тому, що ти не подобаєшся більше?
Але вчинки його вже не корились розумові. Сліпий інстинкт спонукав його якось затримати цей страшний для нього вирок, йому здавалося, що поки він говорить, ще не все втрачено.» (с) "Червоне і чорне"